Мова міжнародного спілкування або lingua franca для глобального світу -

Перша пов'язана із зусиллями еліт національних держав зберегти монополію на національну мову, оскільки саме мова як і раніше сприймається як найбільш сильний маркер державності і національної ідентичності. Друга тенденція вступає в протиріччя з першої і стосується безпрецедентного поширення англійської мови як мови міжнародного спілкування. Ці два протилежні тренди мають своє коріння в різних епохах. Однак сьогодні навряд чи хтось зможе заперечити, що постмодерн уже кардинально змінив світовий лінгвістичний порядок епохи модерну, а глобальна англійська - це політична і культурна реальність XXI століття.

На хвилі глобалізації і розвитку сучасних технологій англійська підкорила світ так, як це не вдавалося жодній мові в історії людства. Фахівці стверджують, що до англомовного світу належить близько півтора мільярда людей. Англійською сьогодні розмовляють в три рази більше тих, для кого він нерідний. Найбільша англомовна країна - Сполучені Штати Америки - це близько 20% англомовного населення планети. Англійська вже сьогодні є другою мовою для громадян Європейського Союзу з населенням майже 500 млн.

На користь твердження англійського як глобального мови зіграло багато факторів. У XVII-XVIII ст. він був мовою величезної колоніальної держави - Великобританії. Останній судилося в XVIII-XIX ст. завдяки промисловому перевороту стати найрозвиненішою країною світу і разом з усією Західною Європою породити процес, який протягом наступних століть визначатиме розвиток людства, - глобальну модернізацію. Оскільки в її основі лежить наукова революція, англійська перетворився на засіб доступу до знань та їх поширення. Відомий дослідник глобальної англійської Девід Крістал стверджує: якщо узагальнити все, що було зроблено англійськими і американськими вченими, то стане очевидно, що в період з 1750-го по 1900 р більш як половину всіх значних наукових і технічних робіт було написано англійською мовою.

Поширенню англійської в епоху модерну сприяла сила ще одного надпотужного світового гравця - Америки. Для неї після поразки Німеччини в 1918 році відкрився шлях до економічного панування. У 1898 році Бісмарк, відповідаючи на питання журналістів, що він вважає вирішальним фактором світового розвитку, сказав: "Те, що північні американці говорять по-англійськи".

Мова стає засобом міжнародного спілкування, коли його особлива роль визнається всіма країнами. Переформатування світового порядку після Першої, а потім і Другої світових воєн призвело до створення нових міжнародних організацій і альянсів. Це викликало безпрецедентну потребу в світовому lingua franca. Lingua franca - це назва для мови, який використовують як засіб ділового та культурного спілкування людей, що розмовляють на різних мовах. Багато епохи в історії людства характеризуються наявністю свого lingua franca. Це грецький і латинь в Римській імперії в епоху Середньовіччя, іспанська в Іспанській імперії і т.д. У XX столітті англійський поступово витісняє французьку як мову міжнародної дипломатії. Вперше офіційний статус англійській було надано Лігою націй. Його значення ще більше посилилося після створення в 1945 році ООН.

Не менш сприятливим для появи світового lingua franca в XX столітті були і інші події і тенденції глобального масштабу. По-перше, це розпад колоніальної системи в кінці 60-х, коли англійська стала офіційною або напівофіційні мовою багатьох країн. По-друге, нові можливості в англійської з'являються завдяки глобалізації. Національні економіки стали більш інтегрованими в глобальну економіку, гроші і робоча сила стали значно мобільнішими. Започаткований ще в XIX столітті процес зближення народів в епоху глобалізації був в тисячі разів прискорений вибуховим розростанням комунікаційних та інформаційних мереж, що призвело практично до «анігіляції простору». Раніше ніколи стільки країн і народів не відчували потреби спілкуватися один з одним і не хотіли так масово подорожувати по всьому світу. Збільшення технологічних можливостей виявилося прямо пропорційним потребі у світовій lingua franca.

Якщо глобальна англійська почалася з домінування двох успішних імперій - Британської та Американської, то тепер вона є мовою ще однієї імперії, беззастережне панування якої поширюється на всю земну кулю, - Інтернету. Чи зможете ви без англійської скористатися тією інтелектуальною силою, яку він надає? Очевидно, що ні. Дослідники доводять, що 80% інформації зберігається в світовій мережі саме на цій мові, а її обсяг подвоюється кожні 18 місяців.

У глобалізованому світі англійська є мовою міжкультурних комунікацій, адже незалежно від того, ким ви є - українцем, італійцем, індійцем, українським або німцем, зібравшись разом, ви будете спілкуватися англійською. У багатьох країнах, де існує міжетнічне напруження, саме англійська грає роль етнічно нейтральної мови.

Якщо поширення англійської світом пов'язане з політичним і економічним впливом англомовних націй, то сьогодні є всі підстави говорити про те, що він поступово втрачає свій імперський статус. Мало того, він перестає бути прив'язаним до носіїв мови і починає існувати окремо від них, вже не будучи американським і британським, а все більше перетворюючись саме на глобальну англійську як явище. У нього вже є назва - "глобіш" (globish), або «стандартна світова розмовна англійська» (Word Standard Spoken English).

Цікавою ілюстрацією цієї тенденції, особливо з огляду на постійні мовні війни у ​​Франції, є книга французького бізнесмена Жан-Поля Марії Do not Speak English. Speak Globish ( "Не говори англійською. Говори глобальною"). Описуючи свою зустріч з партнерами з різних куточків світу - англійцем, корейцем і бразильцем, - він зазначає, що, спілкуючись, вони розмовляли на особливому діалекті англійської, прекрасно розуміючи один одного. Англієць же потрапив у скрутне становище. Він був занадто чутливим до різних значеннєвих відтінків, тому з труднощами вловлював думку партнерів. Ті, в свою чергу, не могли зрозуміти його відразу - через складність його мови. Марії відзначає, що сьогодні розвивається нова форма англійського, якою володіють ті, для кого він є другим. Глобіш - це близько 1500 слів, його користувачі повинні уникати гумору, метафор, скорочень і чого завгодно, що може викликати кросс-культурне збентеження. Вони повинні говорити повільно і короткими реченнями.

Носії мови стурбовані тим, що у глобіш як явища є інша сторона. Через нього може бути втрачено вишукану англійську. Останнім часом значного спрощення зазнала навіть мову англійської королеви. Людина, для якої англійська є рідною, повинен фактично володіти двома мовами, в тому числі глобальною англійською, щоб мати можливість спілкуватися з іншими носіями світового lingua franca.

Інша тенденція - англійська продовжує поширюватися по світу, фрагментуючись у багато місцевих діалектів, що отримали назву englishes - англійська мови. Не менш точною є інша назва glocal English - "глокальна англійська" (від поєднання слів global (глобальний) і local (локальний)). Наприклад, spanglish - своєрідний мікс іспанської та англійської - на кордоні Мексики і США, greekish - суміш грецької та англійської в Греції. Або singlish, на якому розмовляють в Сінгапурі, і tanglish - на Філіппінах. На власному діалекті - європейській англійській - розмовляють також в ЄС. Його особливість полягає в тому, що він має обмежений словниковий склад і абсолютно позбавлений ідіом, тому простий і зручний для використання. Англійською в ЄС сьогодні може спілкуватися більше половини європейців - 51% (для порівняння: в Україні, за даними Інституту соціології НАН, лише 1,3% населення). Він планомірно поширюється через мовну політику Євросоюзу: її вивчають 90% школярів, починаючи з молодшої школи. Таким чином, американський і британський англійський стають не більше ніж місцевими діалектами.

Поширенню англійської сприяли також зміни в світовому геополітичному порядку, в якому мова була і залишається силовим фактором. Англійська поступово замінює український на багатьох територіях, на яких той домінувала за часів Радянського Союзу. Оскільки мова є джерелом політичного, економічного і культурного впливу, уряди більшості колишніх радянських республік, прагнучи позбутися від українського фактора, проводять політику дерусифікації. Інша, не менш важлива причина цього - занепад науки та економіки в СРСР, внаслідок чого український перестала слугувати засобом доступу до сучасних знань та інформації і не може конкурувати з англійським.

Поширення англійської не могло не обійтися без гострих політичних дебатів навколо цього процесу. Опоненти становлення світового lingua franca описують цей процес в таких термінах, як "лінгвістичний імперіалізм", "лінгвістична агресія", "панування", "мовна колонізація", і наводять чимало аргументів на свою користь. З огляду на, що мова - базовий компонент будь-якої суверенної держави, інтелектуали намагаються зрозуміти, чи можна зберегти національну ідентичність, монолінгвістичність і монокультурність в епоху глобалізації. І якими б не були відповіді, зрозуміло, що національна мовна політика епохи постмодерну навряд чи може бути ізоляціоністською.

Якщо ще 50 років тому ніщо не свідчило про можливість появи світової lingua franca, то сьогодні очевидно, що новий світовий лінгвістичний порядок уже визначає і надалі визначатиме глобальна англійська.

Схожі статті