Як правильно Новомосковскть латинські назви рослин
Звичайно ж, мова не йде про рослини, здавна названих людиною і увійшли в його побут під іменами, далекими від їх латинських діагнозів. Ніхто не буде, наприклад, називати ромашку - Хамомілла,
волошка - центаврія, а кульбаба - тарагзакум, але ми називаємо, не замислюючись, крокус (від лат. crocus), герань (від лат. geranium) і т.д.
У медицині та хімії - науках, де латина зберегла до теперішнього часу чільну роль в термінології, - ніхто не наважиться назвати звичайний йод - фіолетовіком (від грец. Iodes - ффіолетовий), миш'як - арсеніком (від грец. Arsen - сильний) або сірку - сульфурил (від лат. sulfur - світло-жовтий).
Не менш безглуздо було б називати Маммиллярии мікрогеля (Mammillaria microhelia від лат. Mamma - сосок, micro - невеликий і helios - сонце) сосочніком мелкосолнишковим (фуу!).
Тому називайте свої рослини по латині, але не забувайте про винятки!
Правильну вимову латинських назв вимагає знання хоча б основ латини. Допомагає те, що букви латинського алфавіту вимовляються близько до українського звучанням, крім окремих буквосполучень типу ch - х, ph - ф, rh - р, qu - кв, th - т, au - ав (частіше сохр. Ау). До помітних відмінностей відносяться наступні основні правила читання:
- - буква «с» - перед головними e, i, y та дифтонгами ae, оe вимовляється як «ц», а перед приголосними, голосними a, о, u і в кінці слова - як «до» (cereus - цереус, candida - кандида );
- буква «h» вимовляється як українське глухе «г»;
- буква «L» вимовляється м'яко як «ль», але строго це дотримується при її подвоєнні (lanata - ла (я) ната, papilla - папілом);
- буква «s» між ГАСН і між голосною і приголосними m, n вимовляється як «з», а в інших випадках як «с»;
- буква «x» вимовляється «кс», а між голосними - «гз» (xanthos - ксантос, gexanthocentron - гегзантоцентрон);
- буквосполучення - ia, tia в кінці слів Новомосковскется як «ія», «ція» (helia - гелію, opuntia - опунція);
- буквосполучення «ti» перед голосними вимовляється «ци», а перед приголосними і після s, x - «ти» (solutio - солюціо, pectinatus - пуктінатус.
Певні труднощі викликає простановка наголосів в латинських назвах. У більшості випадків наголос залежить від кількості складів і довготи суфікса. Основне правило полягає в тому, що наголос ніколи не падає на перший склад (пам'ятаєте: в латинській мові першим складом вважається останній по нашій граматиці!), Тому в двоскладових словах наголос падає на наш перший, але другий латинський склад. У складних словах наголос залежить від другого (з кінця) складу. Якщо він довгий, то наголос падає на нього, якщо короткий - то на третій, але ніяк не ближче до початку слова. Довготу складу визначають, як правило, суфікси і запам'ятати, який з них короткий, а який довгий не так просто. Тут слід покладатися на частоту грамотного вимови того чи іншого назви, а також на його милозвучність.
Ось кілька прикладів правильної проставляння наголоси в складних словах: fissura'tus, mammilla'ris, spino'sus, але mu'sculus, sta'bilis, ho'rridus, ca'ndida.
У словах грецького походження (а це вже зовсім складно) із закінченням на -ia наголос може падати і на перший з кінця склад слова, наприклад пневмонія, терапія, але меланхолія, епідемія і т.п.
Складно для правильності вимови розбиратися і в «національності» назв. Для цього слід встановити, від якої мови вони відбуваються, а потім вже транслітерувати за правилами його фонетики. Так, видовий епітет Escobaria chihuahuensis слід вимовляти за правилами читання іспанської мови як Ескобар чіуауензіс, що равнозвучно з назвою мексиканського штату Чіуауа, і не ображати породу собак лайливим «чихуахуа».
Рід Navajoa вимовляється Навахоа (за назвою індіанської народності навахо), а рід Arrojadoa потрібно озвучувати за правилами португальської мови Аррожадуа (від прізвища Мігеля Аррожаду - португальця за походженням, прокладав залізниці в Бразилії).
За латині Lobivia wrightii буде вимовлятися як лобивии врігхтіі, а правильне читання її видового епітета - лобивии Райта (на прізвище англійця).
Подібні приклади можна наводити і далі, але це вже матеріал не для статті, а словників типу «Етимологія назв сукулентів» або подібних до них. Тому ленінський заклик «вчитися, вчитися і ще раз вчитися» не так уже й поганий і в наш час.
P.S. Довготу суфіксів, при бажанні запам'ятовування полегшить їх наступна комплектація:
- для коротких суфіксів (вони позначаються так «ᴗ») bil, ul, ol, il, id - "Біліл-ідол-вул»;
- для довгих суфіксів (позначаються «_») al, ar, at, ur, ut, in, os - "Уринал-Атос-Арут».
Фото і рослини Олени Торез