Ефект сотої мавпи - загадки планети земля - новини
На японському острові Косіма жила колонія диких мавп, яких вчені годували солодкою картоплею (бататом), розкидаючи його по піску. Мавпам подобався батат, але не подобався пісок на ньому. І ось одного разу 18-місячна самка Імо виявила, що може вирішити цю проблему, вимивши батат.
Вона навчила цьому трюку інших мавп. А коли все мавпи в зграї навчилися мити батат, то жили на прилеглих островах мавпи раптом, без якого б то не було зовнішнього спонукання, теж почали мити батат. З огляду на те, що між ними не було абсолютно ніякого контакту, пояснити цей феномен виявилося дуже важко.
У науці це явище отримало назву «ефект сотої мавпи». Як же пояснити цей феномен?
На думку деяких вчених, для того щоб якась популяція (наприклад, людство) отримала нову інформацію або зробила якесь відкриття, необхідна критична маса особин (людей), які шукали б відповідь на поставлене запитання.
Ще приклад. Сто років тому Джонні Вейсмюллер (майбутній Тарзан в кіно) проплив дистанцію 100 метрів кролем швидше за всіх у світі - за 1 хвилину 22 секунди, і став чемпіоном світу. Проходить всього 50 років, і 1 хвилина 22 секунди - це тільки другий юнацький розряд з плавання.
Ви пам'ятаєте, як приблизно десять років тому молодь вчилася кататися на сноуборді? Тоді все каталися на лижах, і сноуборд був в дивину. Вставали на дошку, навіть маючи вже навик катання на гірських лижах, довго і болісно, з синцями і розбитими боками. На третій або четвертий день абияк починали спускатися. А що зараз? Подивіться, пройшло всього кілька років, «сота мавпочка» навчилася кататися на борді. Люди їдуть самі в перший же день! Майже відразу! Значить, щось сталося на польовому рівні? Адже фізично людина не змінився анітрохи.
У 1981 році вийшла робота Руперта Шелдрейка, англійського фахівця в галузі біохімії та біології клітини, під назвою «Нова наука життя: гіпотеза про формує причинності». Шелдрейк висунув гіпотезу про існування морфогенеті-чеських полів (або М-полів). На його думку, крім уже відомих науці полів існують невидимі структури, які формують тіла кристалів, рослин, тварин і якимось чином обумовлюють їх поведінку. Поле служить свого роду матрицею, яка формує і регулює кожну наступну одиницю одного і того ж типу.
Ці нові одиниці налаштовуються на вже наявний архетип, не обмежений простором і часом, або входять з ним в резонанс, а потім відтворюють його. Кожна нова одиниця, у міру формування, в свою чергу підсилює М-поле, і таким чином встановлюється певна «звичка». Ця теорія поширюється на все: від кристалів до складних живих організмів.
Як вказував Шелдрейк, його увагу до проблеми пробудила робота відомого психолога з Гарварду Вільяма МакДугалл, виконана в двадцятих роках минулого століття. Вчений проводив експерименти з пацюками і виявив, що з кожним наступним поколінням щури все успішніше могли знаходити вихід з лабіринту. Коли експерименти були перевірені в Шотландії та Австралії з несумісними лініями щурів, виявилося, що ця здатність покращилася у всіх гризунів.
За теорією Шелдрейка, нервова система людини також управляється М-полями, тому той же принцип може бути застосований і до людини, що багато в чому допомогло б зрозуміти механізм засвоєння навичок.
Як говорив сам Шелдрейк, деякі аспекти гіпотези про формування причинності нагадують елементи різних традиційних і окультних систем, наприклад концепцію про наявність групової душі у кожного виду тварин або теорію акашних (ефірних) записів.
Але що ж це за поля і звідки вони беруться? Ось уже понад 50 років їх природа продовжує залишатися загадкою, гіпотетично і їх існування. Подібно відомим у фізиці полях, вони пов'язують між собою подібні об'єкти в просторі, але, понад те, пов'язують їх ще й у часі. Ідея полягає в тому, що морфо-генетичні поля, які формують розвиваються тварини або рослини, походять від форм, що існували раніше особин того ж виду.
Ембріони як би «налаштовуються» на них. Процес такого налаштування називається морфорезонансом. Точно так же проявляється поле, яке організовує діяльність нервової системи тварин того ж виду: в своєму інстинктивному поведінці тварини користуються «банком пам'яті», або «сукупної пам'яттю», свого виду.
Гіпотеза Шелдрейка може пояснити випадки паралельних винаходів, інтуїтивного знання, можливість прискореного навчання і розвитку, ефект «мозкового штурму».
Матерія має тонкою структурою енергетичних рівнів, а призначення їх до кінця не зрозуміло. Все це прямо вказує на існування деяких природних комунікацій, при-yoмо-передавальних каналів, віртуальної системи координат і т. П. Які, як нам здається, властиві всім клітинам і структурам живого організму. Ці властивості життєво необхідні матерії, без них немислимі розвиток організмів, адаптація, і, можливо, видова, споріднена телепатичний виборча зв'язок, про яку говорить Шелдрейк.
Будь-який біологічний об'єкт в процесі життєдіяльності генерує складну картину фізичних полів і випромінювань. Їх просторово-тимчасові характеристики несуть важливу інформацію про стан органів і тканин людини. Безсумнівно також їх вплив на навколишній світ; цілком можливо і те, що вони ж служать тим матеріальним субстратом, який переносить думки одних і впроваджує їх у свідомість інших.
Ідея існування позаклітинних інформаційних структур була вперше висловлена австрійським дослідником П. Вейс на початку XX століття.
Він припустив, що навколо ембріона, або зародка, утворюється якесь поле, яке він назвав морфогенетическим. Воно як би ліпить з клітинного матеріалу окремі органи і цілі організми, визначає послідовність їх утворення в просторі і часі.
Кожна клітина організму має індивідуальний морфогенетическим полем, яке несе в собі інформацію про весь організм і програму його розвитку. Поля окремих клітин об'єднуються в єдине морфо-генетичне поле, яке обволікає і пронизує весь організм, перебуває в постійному зв'язку з кожною клітиною і управляє всіма операціями по формуванню і функціонуванню як кожної клітини, так і всього організму в цілому. З цієї концепції носієм спадкової інформації є вже не ядро клітини, а її морфо-генетичне поле, ДНК же тільки відображає інформацію, яку несе поле. Морфо-генетичне поле постійно змінюється, відображаючи динаміку розвитку організму. Таким чином, концепція морфо-генетичних полів будується на тезі позаклітинної інформації, причому передбачається «об'ємний» характер цього поля, оскільки воно повинно охоплювати всі клітини організму.
Оскільки існування морфогенетических полів тісно пов'язується з існуванням і функціонуванням біологічних структур, то з цього випливає, що при загибелі біологічної структури має зникнути і морфогенетическое поле. Правда, зафіксувати справедливість такого висновку нікому ще не вдавалося, але це випливає з того, що подібне поле розглядається як похідне від клітинних структур, а якщо клітини гинуть, то неминуче повинно зникнути і поле. Морфогенетическое поле може існувати, поки жива хоча б одна клітина організму.
Таким чином, концепція морфогенетических полів передбачає їх локальну природу, тісно пов'язану з місцем розміщення біологічної освіти. Однак згодом таке трактування уявлення про морфогенетических полях була значно розширена, висловлювалися припущення, що позаклітинні інформаційні структури мають ширшу природу.
Це знайшло відображення в поясненні багатьох явищ за допомогою так званих «полів свідомості».
Людина в якомусь глибокому розумінні мислить всім своїм тілом. Виникає питання про те, чи є людина творцем безперервного мислення або тільки приймачем тих потоків, які протікають поза ним? Якщо справедливо друге припущення, то всі зусилля людини, спрямовані на сприйняття цих потоків: медитація, прийом психоделічних засобів, участь в містеріях і, нарешті, вміння ставити самому собі питання на мові дискретних уявлень і чекати на них відповіді, - все це тільки різні способи настройки.
Юнг вважав, що «. прогрес полягає в підготовці свідомості і сприйняти ідеї звідкись із зовні його протікають потоків ». Наприклад, деякі серйозні математики глибоко переконані в тому, що вони у своїй творчій діяльності не винаходять, а відкривають реально і незалежно існуючі абстрактні структури.
Саме класичне чотиривірш студенти запам'ятовували найкраще! Зауважте, ніхто з них не знав японського й гадки не мав, яке з віршів - класика, яке - новосочіненний опус, а яке і зовсім нісенітниця!
Ось після цього щось експерименту, повтореного неодноразово, Шелдрейк і припустив, що існує якесь поле образів, загальне для всіх людей. У цьому полі поряд з безліччю інших міститься і образ старовинного японського чотиривірші, воно відоме багатьом, а тому його образ міцно «удрукований» в поле і доступніший, ніж, наприклад, образ тільки що складеного вірша. Образами такого поля може стати що завгодно: інформація, почуття або модель поведінки. Більш того, подібні поля є не тільки у людей, але і у тварин, птахів, комах, рослин і навіть у кристалів. Шелдрейк назвав поля образів Морфогенія, тобто такими, які впливають на структуру або форму речей.
Під час іншого експерименту психолог з США Арден Мальберг запропонував добровольцям вивчити два однакових за складністю варіанти азбуки Морзе. Секрет полягав у тому, що один варіант був власне азбукою Морзе, а інший - наслідуванням їй. Всі без винятку випробувані швидше і легше заучували стандартну версію коду, хоча не відали про каверзу і не знали, що лише один варіант абетки дійсний.
«Піймати» в морфогенном «ефірі» власну пам'ять, зрозуміло, набагато простіше, ніж пам'ять інших людей. Але теоретично при вмілої «налаштуванні» стає доступною пам'ять будь-якої людини або соціуму. Так що якщо ви хочете вивчити англійську мову, вам не обов'язково сидіти над словниками і слухати касети, досить «настроїти» свій мозок на «англійську» хвилю.
Шкода тільки, поки не відомо, як це зробити!
Найкраще мозок «настроюється» на загальновідомі образи. Той же англійський, наприклад, вчиться легше, ніж суахілі або гінді, тому що їм володіє куди більше людей. Це означає, що морфогенні поля не за незмінний, вони можуть видозмінюватися під дією нових знань. Наприклад, якщо ще вчора нікому невідоме знання завтра пошириться повсюдно, його поле також пошириться і стане доступним більшій кількості людей (тварин, рослин і т. Д.).
Намертво «удруковані» в морфогенное поле і доступні буквально всім образи Шелдрейк називає «звичками». На його думку, всесвіт не підкоряється раз і назавжди встановленим законам, а живе, узгоджуючи з якимись образами, укладеними в загальній пам'яті природи. Архаїчні образи- «звичний-ки», «відповідальні» за гравітаційні і електромагнітні поля, атоми водню, сузір'я Малої Ведмедиці, атмосферу, світовий океан і ін. Досить стабільні, але це не означає, що вони не можуть змінюватися, адже, поряд з іншими «звичками», у природи існує і «звичка» до зміни. Еволюція життя, культури, людини - це прагнення до розвитку, властиве природі речей, глибоко «удруковане» в її морфогенное поле.
Якщо є морфогенні поля. загальні для всіх людей (тварин), то виходить, що всі (і вся) в світі взаємопов'язане. Всякий раз, коли ми дізнаємося щось нове, це довідаємося не тільки ми, а й усі люди, весь всесвіт. Наше знання стає загальним. Прямо якийсь тотальний загальний розум!
Теорією Морфогенія полів пояснюється і феномен передбачення. Тут діє інша схема: людина, складаючи той чи інший прогноз, «посилає» в морфогенное поле певну інформацію, яка потім повертається у вигляді реально події, що відбулася.
Та ж «нитка» притягає і заблукали або кинутих удалині від свого хазяїна кішок і собак. У XVI столітті хорт гончак на прізвисько Цезар добралася з Швейцарії до Франції, куди виїхав її хазяїн, і розшукала його аж в королівському палаці! А під час Першої світової війни пес Принц в пошуках свого власника, армійського офіцера, переплив Ла-Манш! Схожим чином поводяться і дикі стайня тварини: відсталі від зграї вовки завжди знаходять своїх родичів, лисиці заспокоюють розігралися цуценят, перебуваючи на значній відстані від них і не видаючи жодного звуку, тільки пильно дивлячись в сторону своєї нори.
Цілком можливо, що в подібних випадках звірі просто зчитують інформацію з формотворчих полів людини або один одного. Нерідкі випадки, коли брати наші менші «студіюють» глобальні морфогенні поля. Загальновідома здатність тварин передчувати катастрофи. Очевидці згадують, що в 1960 році, напередодні землетрусу в Агадире (Марокко), з міста втекли всі бродячі собаки (не тільки щури біжать від небезпеки!). Через три роки той же повторилося в місті Скопья (Югославія): біжать геть пси і потім підземні поштовхи руйнівної сили. Історія знає чимало інших схожих прикладів.
Багато великих винаходів були здійснені абсолютно різними людьми в практично одне і те ж час. Напевно, так буває, що однакові ідеї приходять в голову багатьом людям, але не всі їх реалізують.
Виходить, що всі наукові відкриття і досягнення відбувалися саме тоді, коли кількість дослідників досягало критичної маси. Зрозуміло, для кожного відкриття або нової інформації існує своя критична маса людей, зайнятих вирішенням даної проблеми.
Виходить, що від кожного з нас залежить, у що ми в підсумку трансформуємося як вид в часі. Чи можливо таке? Так. Просто дуже важко повірити в те, що думки простої людини, з'єднані з безліччю таких же спрямованих, можуть вплинути і змінити весь світ. Залишається тільки визначити, на що ми повинні направити всі свої зусилля. Переоцінка цінностей і пошук сенсу подальшого існування - ось основне питання, до якого підійшло земне людство сьогодні. Це питання і повинен сплатити землян в спільному пошуку відповіді на нього.
У наших силах, а точніше в силах кожного землянина, який живе на нашій планеті, спробувати зрозуміти, що відбувається, і змінюватися самому, тим самим сприяючи поширенню цих змін у всьому світі. Усвідомити, що допомогти собі і всій планеті можеш тільки ти сам, а не хтось інший. Тільки від тебе залежить все, що відбувається в цьому світі, і тільки ти один можеш його змінити. Адже критична маса переходу в нову якість нам невідома. Так що, цілком можливо, що «сота мавпа», яка змінить світ, - це саме ти.