Базельський комітет з банківського нагляду - економічні терміни

Базельський комітет з банківського нагляду - економічні терміни

Базельський комітет з банківського нагляду (Basel Committee on Banking Supervision) - організація, яка об'єднує національні наглядові установи, що регулюють банківську діяльність. Комітет з питань банківського нагляду був заснований керівниками центральних банків країн-членів Групи G10 в 1974 році при Банку міжнародних розрахунків (Bank for International Settlements, BIS), який розташований в місті Базель (Швейцарія).

До складу Комітету увійшли представники вищого керівництва наглядових органів і центральних банків США, Канади, Японії, Сполученого Королівства, Федеративної Республіки Німеччини, Франції, Італії, Нідерландів, Бельгії і Швейцарії. Пізніше до них приєдналися Аргентина, Австралія, Бразилія, Китай, спеціальний адміністративний регіон - Гонконг, Індія, Індонезія, Південна Корея, Люксембург, Мексика, Україна, Саудівська Аравія, Сінгапур, ПАР, Іспанія, Швеція, Туреччина. Європейська комісія приймає участь в роботі Базельського комітету на правах спостерігача. Зазвичай засідання Комітету проходять в Банку міжнародних розрахунків, в Базелі, де знаходиться постійний секретаріат, 4 рази на рік.

У своїй діяльності Базельський комітет керується двома основними принципами:

1) жодна банківська система не повинна залишатися поза банківського нагляду;
2) нагляд повинен бути надійним.

Основними завданнями Комітету є впровадження єдиних стандартів у сфері банківського регулювання. З цією метою, Комітет розробляє директиви і рекомендації для органів регулювання держав-членів. Ці рекомендації не є обов'язковими до виконання, проте, в більшості випадків знаходять своє відображення в національних законодавствах держав-членів. Розробка директив і рекомендацій здійснюється у співпраці з банками та органами регулювання всього світу і тому вони використовуються не тільки в державах-учасницях Комітету, так наприклад, роботи по впровадженню рекомендацій «Базель II» ведуться більш ніж в 100 країнах. У Європейському союзі рекомендації Комітету також використовуються для взаємної інтеграції держав-членів союзу.

Комітет звітує перед президентами центральних банків і керівниками відомств з контролю за банківською діяльністю десяти найбільших промислово розвинених країн і активно співпрацює з країнами, які не є його членами.

Основними документами Базельського комітету вважаються:

Під егідою Базельського комітету з банківського нагляду створені і діють:

- Група наглядових органів міжнародних фінансових центрів
- Регіональна група з банківського нагляду держав Закавказзя, Центральної Азії та Укаїни

Основні принципи ефективного банківського нагляду є базовими стандартами для здійснення виваженої та ефективної політики нагляду та вважаються універсальними. Їх вважають орієнтовним набором мінімальних стандартів для здійснення ефективної і зваженої наглядової політики. Однак національні влади можуть вживати додаткових заходів, які вони вважають за необхідне для досягнення належної ефективності нагляду в своїх країнах.

Базельський комітет з банківського нагляду розробив Основні Принципи та Методологічні роз'яснення до них, з метою забезпечити посилення глобальної фінансової системи. Недоліки і слабкі місця в банківській системі будь-якої країни можуть створити загрозу фінансової стабільності не тільки всередині такої країни, а й на міжнародному фінансовому ринку.

Базельський комітет з банківського нагляду тісно співпрацює з представниками МВФ, Світового банку, іншими міжнародними організаціями, які встановлюють стандарти, такими як Міжнародна асоціація органів нагляду за страховою діяльністю (IAIS), Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCO), Фінансова комісія з проблем відмивання капіталів (FATF), Комітет з платіжним і розрахункових систем (CPSS), національними та регіональними органами банківського нагляду.

На початку діяльності Базельський комітет зосередив свої зусилля на розробці методів удосконалення системи «раннього реагування» на проблеми, що виникають в діяльності банків. Згодом центр уваги перемістився на міжнародне співробітництво, насамперед, на усунення недоліків в національних системах нагляду, формування розуміння наглядовими органами важливості банківського нагляду і його якості. Поставлені завдання вирішувалися шляхом одночасного застосування трьох основних методів:

- обмін інформацією про національні заходів контролю;
- вдосконалення техніки ефективного нагляду за міжнародними банківськими операціями;
- розробки мінімальних стандартів достатності власного капіталу банку.

Схожі статті