попередники ячменю
Ярий ячмінь в результаті недостатнього розвитку кореневої системи, короткого вегетаційного періоду, підвищених вимог до структури ґрунту, найбільш вимогливий серед зернових до попередника. У комплексі агротехнічних заходів, які забезпечують оптимальні умови для розвитку ячменю при інтенсивній технології вирощування, висівати його слід на родючих, чистих від бур'янів грунтах.
Від вибору попередника багато в чому залежить майбутня врожайність ячменю. Тому в кожному господарстві прагнуть складати сівозміни таким чином, щоб від кожної культури отримувати максимальний урожай.
У зоні Степу основним критерієм цінності попередника є запаси вологи, які залишаються в грунті після попередника. Найбільший урожай ячменю одержують при розміщенні ячменю після кукурудзи, пшениці, вівса. Менший урожай формується при посіві ячменю після цукрових буряків, соняшнику, які дуже висушують грунт. Лише в роки з великими запасами вологи в грунті не спостерігається негативного впливу цукрового буряка на врожай і якість зерна ячменю.
У Лісостепу високу якість і врожайність має кормове і продовольче зерно ячменю при розміщенні його після багаторічних бобових травах, зернових бобових культур, ріпаку та однорічних трав. Ця група культур є також найкращими попередниками для озимих зернових. Тому при наявності в сівозміні озимих зернових, для ярого ячменю найкращими попередниками є просапні культури: цукрові буряки, картопля, кукурудза, під які вносять органічні і мінеральні добрива. Міжрядний обробіток сприяє очищенню поля від бур'янів і нагромадження в грунті легкозасвоюваних поживних речовин. Крім того, після просапних культур не ущільнюється грунт (ячмінь погано переносить щільні ґрунти, які запливають, у нього жовтіють листя, засихають верхівки, сповільнюється розвиток біомаси). Розміщенням озимих зернових після багаторічних бобових трав, зернобобових культур, однорічних трав, ріпаку та ін. А ярих зернових - після просапних культур, створюються найкращі умови росту для більшості культур сівозміни.
В останні роки, в результаті зменшення норм внесення органічних і мінеральних добрив під просапні культури, їх цінність для ярового ячменю знизилася. Тому для отримання високих врожаїв необхідно підвищувати норми мінеральних добрив безпосередньо під ячмінь.
У разі сильного насичення сівозміни зерновими культурами допускається на родючих ґрунтах вирощування ярого ячменю після озимої пшениці, але тільки з використанням сидератів і проміжних культур як фітосанітарії. Інакше таке розміщення буде економічно невигідним, оскільки вимагатиме великих затрат на агрохімікати.
Не рекомендується сіяти ярий ячмінь після озимого ячменю і вівса, в першу чергу через фітосанітарні причини. Між озимим і ярим ячменем необхідно дотримуватися також просторової ізоляції, оскільки озимий ячмінь є небезпечним джерелом збудників хвороб ярого ячменю - борошнистої роси, жовтої іржі та ін.
У Поліссі ярий ячмінь розміщують після картоплі, люпину, кукурудзи. Найгіршими попередниками є озимі зернові.
Ячмінь щодо скоростиглі і низькорослі, тому це одна з найкращих покривних культур для підсіву багаторічних трав.