Що Новомосковскют футболісти футбол 24
Розповідаємо про футболістів, які встигають в божевільному темпі тренувань і матчів взятися за книгу, а також про те, як читання впливає на кар'єру самих Новомосковсктелей.
В кінці року Gazzetta dello Sport почала нову рубрику, яка називається "Книги чемпіонів". Суть її полягає в тому, що футболіст Серії А вибирає книгу, яка йому подобається, для подальшого обговорення з журналістом, а також пошуків паралелей між сюжетом та його кар'єрою або життям. Зрозуміло, що героїв для такого інтерв'ю знайти не так легко, тому що, м'яко кажучи, в сучасному суспільстві книги не Новомосковскют не тільки футболісти.
Еміль Халльфредссон, півзахисник "Удінезе"
Халльфредссон вибрав книгу недалеку від футболу - ту, яку йому порадила прочитати дружина. Він слухає її думку і тільки для неї грає на гітарі пісні, які придумав сам, а для інших може хіба що виконати старі хіти такі, як "Baby one more time" Брітні Спірс. Алекса Фергюсона Еміль поважає, перш за все, за те, що шотландець говорить про важливість виховання молодих футболістів. Але в його кар'єрі тренери з таким сильним характером не траплялися, що, можливо, на краще. Складний період на футбольному шляху Еміля, все ж, пов'язаний не з наставником, а с. сонцем. Ісландець звик виступати при температурі 20 градусів, а коли приїхав вперше в Італію, в Реджо-ді-Калабрії, там були всі 40 градусів! Халльфредссон червонів і мало не втрачав свідомість на полі - про гру і говорити нема чого. А на Півночі Італії склалося якнайкраще. Верона стала другою домівкою, як і Фергюссон, Халльфредссон тут полюбив вино, зокрема місцеве: рекомендую La Poja від Allegrini, яке підходить краще знаменитого Амароне. Саме час вивчати фріулійскіе льоху.
Адам Мазіна, захисник "Болоньї"
Книга: Алессандро Барікко, "Новеченто (1900-й)". Історія Новеченто, якого немовлям знайшли в коробці з-під лимонів на пароплаві, який курсував між Європою і Америкою. Дивним чином він став геніальним піаністом-самоучкою, ніколи не сходив на берег, а все життя розважав пасажирів своєю віртуозною грою.
Читач: Один з найцікавіших молодих лівофлангових гравців цього сезону в Серії А ще три роки тому був запасним форвардом в Прімавері "россоблу", в майбутнє якого ніхто не вірив. Адам захоплювався грою Дель П'єро і ділився мріями поїхати з коханою "Болоньєю" на "Ювентус Стедіум", а його тренер дивився на хлопця з лави запасних як на божевільного. Пізніше той тренер дзвонив йому, щоб визнати свою помилку. Мазіну віддали в оренду і перевели на лівий фланг оборони, після чого він знову опинився в "Болоньї" і став одним з лідерів повернення емільянской команди в еліту. І так, зіграв в її кольорах на "Ювентус Стедіум" в Серії А в цьому році. Більш того, Конте почав уже придивлятися до таланту, який обіцяє стати кимось на кшталт Роберто Карлоса (дається взнаки минуле в атаці), але остаточно питанням займеться наступний технічний комісар "Скуадри адзурри" після Євро.
Мазіна вибрав книгу Барикко з очевидних причин - вона нагадує його власну складну життєву історію і тому свого часу вразила так сильно, що футболіст знає майже напам'ять цей короткий сильний текст і навіть декламував його по телебаченню. Як піаніста залишили на океанічному лайнері відразу після народження, так і Адам став сиротою в дуже ранньому віці. Мати Міна, яка поїхала народжувати дитину на батьківщину в Марокко, померла після пологів від перитоніту, а тато Мустафа, хоч і повернувся з сином в Болонью, через проблеми з алкоголем не зміг бути самотнім батьком. Хлопець потрапив в сімейний будинок, потім його брали на виховання і знову повертали кілька сімей, поки на його шляху не попався Раффаеле Мазіна, який став для нього справжнім батьком. Не відразу: розійшовся з дружиною і був змушений повернути дитину, але потім все владналося. І так казка стала можливою. Випробування роблять людину скромним, а за власними спостереженнями Адама, в Серії А серед кращих ці якістю володіють більше футболістів, ніж, наприклад, в серії С - і це, мабуть, не випадковість.
Маттео Бьянкетті, захисник "Верони"
Книга: Кен Фоллетт, "Стовпи Землі". Грандіозна панорама темних віків Англії, між тисяча сто двадцять три і 1 174 роками, з нескінченною боротьбою між королями, церквою і новоявленої буржуазією на тлі будівництва величного собору.
Читач: Молодий перспективний центральний захисник, виховувався в "Інтері" і був капітаном молодіжної збірної Італії, починав цей сезон на лавці запасних "Верони", але по ходу зумів завоювати місце в основі. Але рік, навряд чи можна назвати повністю успішним в професійному плані, оскільки його команда Серію А залишила без особливого опору. Бьянкетті відразу заявив, що хоче залишатися, щоб допомогти Веронців повернутися в еліту і заодно отримати цінний досвід. Останній йому дуже потрібен, як і багатьом молодим італійцям, про які Маттео влучно висловився кілька років тому: "Якби мене звали НЕ Бьянкетті, а Луїс Бланко, то я б виходив на поле набагато частіше".
Гульєльмо "Віллі" Стендардо, захисник "Аталанти"
Книга: Лучано Де Крешенціо, "Сумніви". Філософські роздуми про ключові питання буття, про існування Бога, про роль Випадку, про Долю, про Час і Простір з відповідями, які стимулюють подальші роздуми.
Читач: Стендардо - досить посередній центральний захисник, який, проте, зумів зробити гідну кар'єру в Серії А, навіть за "Ювентус" виступав. Останні роки в "Аталанті", все ж, більше відзначені скандалами, ніж футболом. Ще за часів тренера Стефано Колантуоно Гульєльмо не відпускали в університет на державний іспит, який потрібно було здати, щоб стати адвокатом, оскільки в той же час у клубу з Бергамо був складний календар. Віллі не послухався і отримав штраф. З Едді Реєю виникла інша ситуація: тренер посадив Стендардо на лаву запасних навіть під час кризи в лінії оборони, відправивши в основу номінально флангового гравця, що розлютило футболіста, який, ймовірно, розраховував на протекцію від своєї дівчини - дочки президента "Аталанти". Але про цю історію Віллі говорити відмовляється.
Стендардо вибрав книгу популярного італійського філософа, чиї книги розходяться по світу тиражами по двадцять мільйонів примірників, оскільки він належить до тих людей, які все ставлять під сумнів і мало кому довіряють. У його футбольній кар'єрі велику роль зіграла Доля, а не Випадок (за визначеннями де Крешенціо), оскільки в його успіху - а в Серію А з кожних 4 тисяч юнаків потрапляє тільки один (!) - є конкретні причини, а не просто щасливий збіг обставин : мрія, праця, хороша сім'я, на яку можна було покластися. Кращий момент в кар'єрі - матч "Лаціо" проти "Реала", який закінчився з рахунком 2: 2, а найгірший - коли він став жертвою моббінга і виявився поза складом в Римі. Тоді Стендардо виграв справу проти Лотіто в суді, а штраф, який отримав в результаті віддав на благодійність, але, на жаль, систему змінити не вдалося. Можливо, краще вийде після того, як Віллі завершить з виступами на поле і повністю присвятить себе юридичну практику в галузі футболу, як він планує.
Альбано Біссаррі, воротар "К'єво"
Читач: До 17 років Біссаррі жодного разу не працював з тренером воротарів, тому що в його рідному "Расінг" з Авежанеди така посада не була передбачена. Мабуть, тому Альбано набагато краще заграв в Європі, особливо після того, як отримав можливість вчитися у Бодо Іллгнера в "Реалі". Його кар'єра, проте, пройшла переважно на других ролях - тільки в "Вальядоліді" і "К'єво" Альбано зумів стати першим. Провінційний спокій Верони позитивно вплинув на виступи голкіпера, який тепер може похвалитися кращою статистикою парирувані ударів в Серії А.
Говорити про канібалізм, однак, можна не тільки в прямому сенсі слова. Люди нерідко "пожирають" один одного через власні меркантільничх інтересів - в футболі не більше і не менше, ніж у багатьох інших сферах життя. У Біссаррі така ситуація склалася в "Лаціо": тренер Рея знизив його в ієрархії в ранг третього голкіпера тільки тому, що аргентинець нервував номер один (Маркетті). Далі знову: в "Дженоа" обіцяли місце в основі, але потім зробили ставку на Перина. Неодноразово Біссаррі стикався зі снобізмом: "Нам потрібен хтось більш відомий". Їм Альбано порадив би хоч раз сходити в дитячу клініку Газліні, щоб зрозуміти справжні цінності. Самого аргентинця знаменитості не цікавлять, тому що набагато більшого можна навчитися у простих людей, наприклад, у сирійських біженців, вимушених долати величезні відстані в гірших умовах заради виживання.
Енцо Мареска, півзахисник "Палермо"
Книга: Даніель Канеман, "Мислення, швидке і повільне". Ізраїльський психолог, який отримав Нобелівську премію з економіки, розповідає про те, як функціонують два типи людського мислення: швидке, тобто несвідоме, інтуїтивне, таке, яке не вимагає зусиль, і повільне, тобто свідоме, дедуктивний, що вимагає концентрації, а, отже , не кожен і не завжди здатний подолати власні лінощі, щоб до нього вдатися. І, щоб ми про себе не думали, численні експерименти доводять, що нашим життям керує швидке мислення.
Читач: Мареска - універсальний півзахисник з досить дивним футбольним шляхом: починав в Англії, на батьківщині виступав в клубах-антагоністів, "Ювентусі" і "Фіорентині", а по-справжньому розкрився лише в Іспанії, в "Севільї", з якої отримав два Кубка УЄФА. Останній рік провів в "Палермо", де президент Дзампаріні, який за сезон змінював тренера дев'ять разів (!), Двічі залишав його поза складом - за підтримку звільненого фахівця Джузеппе Якін. Але він повернувся і його гол "Вероні", забитий в передостанньому турі, став визначальним у порятунку "рожевої" команди. А далі було прощального листа уболівальникам.
Любов до читання у Енцо ще з часів юності, коли, заради футбольного майбутнього, він був змушений покинути будинок, і йому довелося шукати мудрість в книгах за порадою друга: "Дивись, щоб навколо тебе були люди, які можуть чогось навчити, а коли не вийде знайти таких, Новомосковський розумні книги ". Так він і робить, Новомосковськ, наприклад, "Роздуми" Марка Аврелія, а також праця Даніеля Канемана про особливості людського мислення. У будинку, який футболіст будує для сім'ї, вже передбачено місце для окремої кімнати-бібліотеки.
Переїзд в Іспанію - "повільне мислення", хоча насправді тріада, яка складається з Моджі, Беттега і Джираудо просто поставили Мареска перед фактом про трансфер. Він, звичайно, жодного разу не шкодував. А шкодував, що піддався на вмовляння Чіро Феррари і повернувся до Італії - "швидке мислення", бо, хоча він і захищав батьківщину, відповідаючи на питання про Кальчополі, за кордоном, але чітко бачить її недоліки: немає зміни поколінь в керівництві футбольними справами і тому немає свіжих поглядів. Функціонує все, наприклад, так. Клуб шукає тренера і кличе двох кандидатів. Один каже, що потрібні певні умови для успіху, а інший обіцяє перемоги з найкращими в світі виконавцями, що вже є в наявності. Неважко здогадатися, кого беруть на роботу.