Мова як система - мовознавство, філологія
Мова є матеріальним засобом спілкування людей, або, конкретніше, вторинної матеріальної, або знаковою системою, яку використовують як знаряддя чи засіб спілкування. Без мови не може бути спілкування, а без спілкування не може бути суспільства, а тим самим людини.
Мова є продуктом цілого ряду епох, протягом яких він оформляється, збагачується, шліфується. Мова пов'язана з виробничою діяльністю людини, а також з будь-якої іншої діяльності людини у всіх сферах його роботи.
Слід зазначити, що існують безліч думок з приводу визначення поняття «мова», але всі ці визначення можна звести до деякої загальної ідеї. Такий загальною ідеєю є ідея про те, що мова являє собою функціональну матеріальну систему семіотичного, або знакового, характеру, функціонування якої у формі мови і є її використання як засобу спілкування.
Наведені вище визначення взаємно доповнюють один одного і частково перехрещуються і дублюють один одного. Оскільки в єдиному визначенні навряд чи можливо дати досить повну характеристику мови, отже, потрібно спиратися на максимально загальне визначення, конкретизуючи його в міру потреби тими чи іншими спеціальними характеристиками, які є універсальними. Одна з універсальних характеристик - системність мови.
Фердинанд де Соссюр теоретично обгрунтував системний характер мови через введене ним поняття співвідносних значущості, або цінності, одиниць мови, а також через поняття синтагматичних і парадигматичних (у Соссюра: асоціативних) відносин між одиницями мови. Мова визнається, наприклад, системним утворенням і тими, хто вважає мову знаковим освітою, і тими, хто заперечує знаковий характер мови. Системність є найважливішою характеристикою мови. Можна вважати встановленим, що мова належить до системних утворень. Однак терміни «система» і «системний» в різних роботах розуміються по-різному.
Кожна система, що розуміється як певний матеріальний ідеальний об'єкт, має певний пристрій, організацію, впорядкованість. Пристрій, організація, упорядкованість системи являє собою структуру цієї системи.
Мова як вторинна матеріальна система має структуру, що розуміється як його внутрішня організація. Структура системи визначається характером взаємин елементарних об'єктів, або елементів системи. Структуру системи можна інакше визначити як сукупність внутрішньосистемних зв'язків. Якщо поняття системи відноситься до деякого об'єкту як до цілісного утворення і включає в себе елементи системи, і їх взаємини, то поняття структури даної системи включає тільки внутрішньосистемні відносини в відволікання від об'єктів, що становлять систему.
Структура є атрибут деякої системи. Структура не може існувати поза субстанції або елементів системи.
Елементи структури мови розрізняються якісно, що визначається різними функціями цих елементів.
звуки є матеріальними знаками мови, а не просто «чутними звуками».
Звукові знаки мови мають двома функціями: 1) перцептивної - бути об'єктом сприйняття і 2) сигнификативной - мати здатність розрізняти вищі, значущі елементи мови - морфеми, слова, речення.
Слова можуть називати речі і явища дійсності; це номінативна функція.
Пропозиції служать для повідомлення; це функція комунікативна.
Крім зазначених функцій, мова може виражати емоційні стану мовця, волю, бажання, спрямовані як заклик до слухача.
Вираз цих явищ охоплюється експресивної функцією.
Елементи цієї структури утворюють у мові єдність, що легко зрозуміти, якщо звернути увагу на їх зв'язок: кожна нижчий щабель є потенційно наступної вищої, і, навпаки, кожна вища щабель як мінімум складається з однієї нижчої; так, пропозиція мінімально може складатися з одного слова; слово з однієї морфеми; морфема з однієї фонеми.
Елементи в одних випадках можуть вступати в нові комбінації, утворюючи нову сітку відносин (нову структуру), в інших випадках не можуть, оскільки елементи самі структурно обумовлені і є тим, що вони є, в силу своїх внутрішньосистемних зв'язків. Так, в рамках одного і того ж мови одні й ті ж слова утворюють різні типи пропозицій. Які можна розглядати як деякі системи, які несуть інформацію. Усередині цих пропозицій-систем слова вступають в різні зв'язку. Тому ми можемо сказати, що такі пропозиції мають різну структуру. Наприклад, Les ouvriers construisent la maison - робітники будують будинок, La maison est construite par les ouvriers - будинок побудований робітниками.
Утворити ж зі слів мови А пропозиція в мові У неможливо, оскільки слова мови А структурно обумовлені всією системою цієї мови, але в той же час вони самі зумовлюють структуру цієї мови. У будь-якому випадку слова даної мови, будучи елементами системи даної мови, нерозривно пов'язані з даною структурою.
Два однотипних пропозиції однієї мови можна розглядати як дві конкретні системи, в яких є елементи (слова) і структури (зв'язки і взаємні відносини). Ці дві конкретні пропозиції є реалізацією деякого ідеального пропозиції інваріанта. Вони мають загальної інваріантної структурою, яку можна розглядати як ідеальну структуру ідеального пропозиції інваріанта. Ідеальна пропозиція і його структуру можна зображати у вигляді буквених схем, наприклад: П-С, П-З-Д тощо. Конкретні пропозиції виступають як варіанти даного інваріанту.
Слід зазначити, що в межах кожного кола або ярусу мовної структури (фонетичного, морфологічного, лексичного, синтаксичного) є своя система, так як всі елементи даного кола виступають як члени системи. Система - це єдність однорідних взаємообумовлених елементів.
Члени системи взаємопов'язані і взаємозумовлені в цілому, тому і число елементів і їх співвідношення відображаються на кожному члені даної системи.
Системи окремих ярусів мовної структури, взаємодіючи один з одним, утворюють загальну систему даної мови.
До багатьох видів систем, в тому числі і до мови, застосовне поняття функціонування. До числа функціональних систем відносяться, наприклад, живі організми (первинні природні органічні системи), різного роду механізми: автомобілі, верстати, локомотиви (первинні неорганічні штучні системи).
У процес функціонування такі системи залучаються цілком, хоча інтенсивність функціонування їх частин неоднакова. Прикладом можуть служити життєдіяльність організму, робота двигуна, переміщення локомотива.
Зовсім інакше функціонує мова. Як уже зазначалося, функціонування мови полягає в освіті з його елементів різного роду конкретних систем, що виражають, що зберігають і несуть інформацію. При функціонуванні мови в «рух» приходить аж ніяк не вся система мови, а тільки якась її частина. Так, для вираження і повідомлення деякою інформацією потрібно і відповідно відбирається тільки частина правил даної мови і незначна частина слів, наявних в даній мові. Інші правила і слова залишаються поза функціонування.
Після того як інформація виражена і передана, звукові хвилі згасають і дана конкретна система перестає існувати, якщо тільки вона не зафіксована в графічних знаках листа або не записав на магнітну плівку. Відбір правил і конкретних слів не веде до збіднення мови, оскільки правила суть ідеальні шаблони або моделі, відповідно до яких «роблять» і аранжують одиниці мови, а самі одиниці або «виробляються» за правилом, або «відтворюються» в готовому вигляді незліченну кількість раз.
Отже, мова - це сукупність правил, за якими робляться пропозиції, і безліч наділених змістом, або значенням одиниць, які використовуються відповідно до правил. Система мови - це свого роду «комора», де складені правила і елементи.
Правила мови - сукупність потенційних відносин між елементами мови, які можна виявити в мовної ланцюга. Інакше кажучи, правила мови - це сукупність всіх тих можливих взаємозв'язків і залежностей, які служать програмою побудови реальних мовних творів і в які можуть вступати елементи мови при утворенні мовних творів.
В кінцевому рахунку, правила є проявом властивостей елементів мови, оскільки ці властивості лежать в основі можливих зв'язків і залежностей між елементами. Правила мови зводяться до властивостей його елементів.
Відповідно до визначень правила мови як сукупність потенційних відносин між елементами мови входять в структуру мови (структура - сукупність відносин між елементами). Однак правила мови не вичерпують всіх відносин, які існують між елементами: правила мови, про які йшла мова, - це лінійні, синтагматичні відносини. Але елементи мови утворюють деякі класи подібних елементів, відносини між якими називаються парадигматическими.
Відносини елементів, або одиниць, всередині класів не підходять під поняття правил, проте ці відносини (внутриклассная, або парадигматичні) також входять в загальну сукупність відносин між елементами і тим самим - до структури мови.
Отже, ми визначили систему мови як набір елементів і правил. Цей набір і є скупчення елементів саме завдяки наявності правил, які В.М. Солнцев визначає як сукупність можливих у даному мові відносин між елементами мови.
Правила як би накладають обмеження на можливі відносини елементів, будучи в той же час переліком або набором цих відносин.
Інформація про роботу «Мова як система»
все-таки позначає предмет. Таке має місце тому, що це позначення реконструюється як "те, що мислиться", тобто є позначенням для доповнення відносини "мислити". Такі випадки в українській мові, по-видимому, рідкісні, так як за нормами мови в даному випадку повинна застосовуватися форма пасивного дієприкметника теперішнього часу - "мислиме" (у функції підмета). Для відносини "любити".
огарніченние парадигми. Вживання двох аллофонов в одній і тій же позиції, може привести до випадання одного з цих алофонів. 3.Рівні мовної системи Парадігматі-е і синтагм-е відносини пов'язані одиницями різним ступенем сложн.протів-тичних цих відносин відображає разноуровнений характер мови. Мовна система не явл-ся однорідної, а Сото з ьолее приватних систем-рівні, яруси. На.
світу. Ця картина світу, локалізована в свідомості, постійно поповнюється і коригується, регулює поведінку людини. Метою даної курсової роботи є розгляд мови, як системи знаків особливого роду, що виражають ідеї; як системи, що підкоряється своєму власному порядку. 1. Мова - найважливіший засіб людського спілкування Ми говоримо і пишемо, щоб передавати іншим.
значення і формування мовного граматичного навички, що, в свою чергу, є дуже складним процесом. II. Граматичний аспект як засіб оптимізації освітнього процесу 2.1 Підходи до навчання іноземним мовам Щоб оптимізувати процес навчання англійської мови, тобто поліпшити його настільки наскільки це, можливо, використовуються різні підходи до навчання.